Міністерство освіти і науки України
Кримський економічний інститут
ДВНЗ "Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана"
Юридичний факультет
Реферат
з кримінально-процесуального права України
на тему: "Підсудний. Його права і обов'язки в судовому засіданні"
Виконала студентка 3 курсу,
групи ПР-32-06 (ДФО)
Оглобліна Ольга Сергіївна
Науковий керівник:
Юрченко Л. В.
Сімферополь
2008
Зміст
Введення
Участь підсудного в судовому розгляді.
Права підсудного під час судового розгляду (ст. 263 КПК).
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Судовий розгляд - це основна і найважливіша стадія кримінального процесу. Тільки в результаті судового розгляду підсудний може бути визнаний винним у вчиненні злочину і йому може бути призначене кримінальне покарання або він повинен бути визнаний невинним і виправданий. Підсудний має свої права і обов'язки, які, при їх дотриманні, сприяють повному і правильного вирішення справи. Права підсудного закріплені в ст. 263 КПК України, а обов'язки у ст.ст. 262, 271 КПК України. Згідно зі ст. 124 Конституції України: "Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами". Судовий розгляд має забезпечити встановлення обставин справи відповідно до того, що мало місце в дійсності, дати всебічну й правильну оцінку цих обставин з точки зору кримінального закону і винести рішення про кримінальну відповідальність винного у вчиненні злочину або про виправдання винного.
1. Участь підсудного в судовому розгляді
Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковим (ст. 262 КПК). Участь підсудного в судовому розгляді є і його правом, і його обов'язком. Воно необхідне для забезпечення права на захист, встановлення істини, винесення справедливого вироку.
Розгляд справи за відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках. Вони вичерпно вказані в законі. Заочний розгляд справи можливий тільки:
1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду (п. 1 ст. 262 КПК);
2) коли у справі про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутність. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою (п. 2 ст. 262 КПК).
Суд виносить спеціальне рішення про розгляд справи за відсутності підсудного. Підстави цього рішення, зазначені у п. 1, 2 ч. 2 ст. 262 КПК, перевіряються в судовому засіданні. Суд повинен мати достатні даними, що підтверджують перебування підсудного поза межами держави і свідчать про його ухиленні від явки в суд (п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК). Тільки за наявності поважних причин (важке сімейний стан, тривале відрядження, стихійне лихо тощо), підтверджених достовірними даними, суд (суддя) може звільнити підсудного від явки до суду. Проте суд (суддя) має право в цьому випадку відповідно до п. 2 ст. 262 КПК визнати явку підсудного обов'язковою. Розгляд справи за відсутності підсудного, коли за законом це не допускається, тягне за собою обов'язкову скасування вироку. Відповідно до ст. 288 КПК при неявці підсудного без поважних причин в судове засідання справа має бути відкладено. Крім цього, суд може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню, піддати неявившегося підсудного приводу, обрати щодо його запобіжний захід або змінити її на більш суворий.
2. Права підсудного під час судового розгляду (ст. 263 КПК)
Роз'яснення підсудному в судовому засіданні, передбачених ст. 263 КПК прав гарантує здійснення ним конституційного права на захист. Ці права роз'яснюються у зрозумілій для підсудного формі. Підсудний з роз'яснень повинен чітко уявляти, якими правами він наділений, як може користуватися ними для свого захисту. Головуючий зобов'язаний не тільки роз'яснити належать підсудному права, а й забезпечити їх виконання в процесі судового розгляду.
У судовому засіданні підсудний має право:
Заявляти відводи
На колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;
Мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;
Заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;
При заяві клопотання суд (суддя) вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і дозволяє ці клопотання мотивованою ухвалою (постановою). Будь-яке клопотання підлягає задоволенню судом (суддею), якщо обставини, з'ясування яких може служити новий доказ, мають значення для справи. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявою в ході судового розгляду.
Представляти докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, призначення експертизи і витребування інших доказів;
Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники в судовому розгляді користуються рівними правами за поданням доказів, участі в дослідженні доказів і заявлення клопотань (ст. 261 КПК).
Під рівністю прав учасників судового розгляду мається на увазі однакове право кожного з них:
представляти суду докази незалежно від того, яка кількість ними вже їх було представлено, що інший учасник їх не представив зовсім або що ці докази негативно вплинуть на позицію іншого учасника;
брати участь у дослідженні доказів, тобто приймати участь в допитах підсудного, потерпілого, свідків, в огляді речових доказів, задавати допитуваним особам необмежену кількість питань, якщо вони відносяться до справи і спрямовані на встановлення істини;
заявляти клопотання про виклик свідків, витребування доказів і т.д.
Таким чином, забезпечується рівність учасників судового розгляду на відстоювання своїх прав. У цьому втілюються принципи права громадян на судовий захист і їх рівності перед законом і судом.
Давати свідчення по суті в будь-який момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
Суд (суддя) з'ясовує думку учасників судового розгляду про послідовності допитів підсудних, потерпілих, свідків, експертів; про виробництво дослідження інших доказів (ч. 1 ст. 249 КПК). У будь-який момент судового слідства суд (суддя) вправі змінити раніше обраний порядок судового слідства. Судове слідство провадиться судом у повному обсязі, незалежно від визнання підсудним пред'явлених йому звинувачень.
Найбільш часто застосовується порядок, при якому спочатку допитується підсудний, якщо він хоче давати свідчення, а потім потерпілий, свідки та досліджуються інші докази.
Передбачений у законі допит підсудного (ст. 300 КПК) має велике значення для встановлення істини у справі та здійснення його права на захист.
Підсудний має право, але не зобов'язаний давати свідчення. У разі його відмови від дачі показань головуючий повинен роз'яснити йому, що цим самим він позбавляє себе важливого, наданого йому законом, засоби захисту від пред'явленого обвинувачення. Відмова підсудного від дачі показань у жодному випадку не повинен використовуватися на шкоду підсудному.
Відповідно до ст. 301 КПК оголошення показань підсудного допускається тільки в строго обмежених випадках:
- При наявності істотних суперечностей між показаннями, даними підсудним на суді і під час попереднього слідства або дізнання;
- У разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві;
- Якщо справа розглядається у відсутності підсудного.
Суттєвими протиріччями слід вважати ті, які стосуються важливих обставин справи і можуть по-іншому впливати на вирішення справи як в цілому, так і в що мають для нього значення питаннях (наприклад, зміна мотивів і обставин скоєного злочину, інше пояснення наслідків діяння і ролі його учасників і т.п.). При відмові підсудного дати в суді свідчення головуючий з'ясовує причину відмови. Якщо викладені підсудним причини переборні, суд приймає до цього заходи.
З метою усунення негативного впливу співучасника на правдивість свідчень допитуваного закон допускає допит підсудного у відсутності іншого підсудного. Про прийняття такого рішення суд виносить ухвалу (постанову). Видалення будь-кого з підсудних під час допиту співучасника, якщо цього вимагають інтереси встановлення істини, допускається лише у виняткових випадках, оскільки відсутність підсудного при дослідженні доказів може утруднити реалізацію ним свого права на захист. Щоб виключити такі наслідки, головуючий після повернення відсутнього підсудного до зали судового засідання повідомляє йому зміст показань, даних у його відсутність, і надає можливість задати питання допитаному підсудному.
Просити суд про оголошення доказів, що є в справі;
Задавати питання іншим підсудним, свідкам, експерту, спеціалісту, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві;
Приймати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;
Свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет (ч. 1 ст. 309 КПК). Впізнання особи або предмета в судовій практиці зустрічається дуже рідко. Така можливість передбачена на той випадок, коли виникає необхідність перевірити взагалі здатність з боку кого-небудь із зазначених осіб впізнати за певних умов особа чи предмет. Крім того, в судовому засіданні може виникнути ситуація, коли необхідно пізнати особа, яка хоч і не проходить у справі, але причетність його до цієї справи не виключається, а впізнання цієї особи з яких-небудь причин не проводилося. Правильність проведеного впізнання в стадії попереднього розслідування перевіряється судом шляхом допиту осіб, які брали участь у пізнанні. Проведення в судовому засіданні впізнання особи, яка проходить у справі і яке бачили інші особи або яке вже пред'являлося для впізнання, є формальним і явно недоцільним, так як таке впізнання не буде мати доказового значення. Як і в стадії попереднього розслідування, у судовому засіданні може проводитися упізнання і по фотографіях. Воно проводиться в тих випадках, коли проведення впізнання особи іншим способом не представляється можливим.
Огляд речових доказів здійснюється судом і всіма учасниками судового розгляду. При необхідності ці докази можуть пред'являтися свідкам та експертам (ч. 1 ст. 313 КПК). Особи, яким пред'явлені речові докази, має право звертати увагу суду на ті або інші особливості, що мають значення для вирішення справи. Підсудному, потерпілому, свідкам, експертам можуть бути задані питання з приводу обстежуваних речових доказів.
Огляд і оголошення документів, як судову дію, містить в собі не тільки їх огляд судом і учасниками судового розгляду, а й оголошення, оприлюднення окремих обставин, що випливають з нього (або тексту), що мають значення для вирішення кримінальної справи. При огляді і оголошення документів учасники судового розгляду можуть задавати питання підсудному, потерпілому, свідкам, якщо їм що-небудь відомо про документ або викладених у ньому обставин, а також робити заяви з приводу викладених у документі фактів (ет. 314 КПК).
Огляд місця події судом у судовій практиці зустрічається дуже рідко, тому що сліди злочину і інші дані, що мають значення для справи, на час розгляду справи в суді, як правило, не зберігаються (ст. 315 КПК). Однак законодавець передбачив таку можливість, тому що:
- Може виявитися, що огляд місця події під час попереднього розслідування не проводився, і цю прогалину необхідно заповнити;
- При проведенні огляду органами розслідування були допущені прорахунки, порушення, які необхідно заповнити або усунути;
- Учасники судового розгляду по-різному тлумачать важливі обставини, що випливають з протоколу огляду.
Після того як проведено всі судові дії та досліджені всі докази, перед оголошенням про закінчення судового слідства, головуючий повинен переконатися в тому, що всі докази розглянуті, про що інформує всіх учасників судового розгляду і запитує кожного з них, чи немає у них доповнень до судового слідству. Про закінчення судового слідства суд (суддя) окремого рішення не приймає, а його повідомлення заноситься до протоколу.
Кримінально-процесуальний закон передбачив можливість відновлення судового слідства в разі необхідності дослідження нових доказів або нових обставин.
Це поновлення можливе за мотивованою ухвалою (постановою) суду (судді) при наявності наступних підстав:
- Якщо під час судових дебатів виникне необхідність подати нові докази (ч. 3 ст. 318 КПК);
- Якщо підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, що мають істотне значення для справи, а також за ініціативою суду, за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду (ч, 3 ст. 319 КПК);
- Коли суд при постановленні вироку в нарадчій кімнаті визнає необхідним додатково з'ясувати будь-яке обставина, що має значення для справи (ч. 1 ст. 326 КПК). Слідство при цьому належить вести в межах з'ясування обставин, що викликали його відновлення.
Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів.
Приймати участь у судових дебатах;
Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду. Під час судових дебатів їх учасники дають оцінку досконалим підсудним дій, аналізують і оцінюють досліджені в суді докази, представляють свої міркування про доведеність чи недоведеність обвинувачення, кваліфікації злочину, міри покарання підсудному і вносять свої пропозиції з усіх інших питань, які вирішуються судом. Виступ у судових дебатах є одним із способів захисту учасниками судового розгляду своїх чи експонованих ними законних прав та інтересів. Кожен із зацікавлених сторін обгрунтовує і відстоює свою позицію з разрешаемому справі.
Саме в судових дебатах проявляється змагальність кримінального процесу. У ході судових дебатів всі обставини справи розглядаються сторонами з різних позицій і тим самим забезпечують усі умови для всебічного, повного і об'єктивного підходу до вирішення справи, для постанови законного і обгрунтованого вироку. У випадку, якщо у підсудного немає захисника, право брати участь у судових дебатах надається йому.
У своїй захисній промові підсудний має право висловитися з будь-якого питання, разрешаемому судом при постановленні вироку. Він може відмовитися від виступу в судових дебатах.
Звертатися до суду з останнім словом.
Після судових дебатів головуючий оголошує про їх закінчення та надає підсудному останнє слово (ст. 319 КПК). У цьому слові йому в останній раз перед постановою вироку надається можливість висловити своє ставлення до розглянутого судом звинуваченням і дати оцінку як власним діям, так і результатами судового розгляду. Зміст і форма останнього слова сприяють тому, щоб суд більш уважно поставився до доводів, які представляються підсудному основними з точки зору захисту його інтересів.
Останнє слово - невід'ємне право тільки підсудного. Цим правом підсудний користується у всіх випадках:
- Коли він відмовився від захисника і взяв захист на себе;
- Коли відмовився від дачі показань;
- При видаленні його судом на певний час із залу суду за порушення порядку.
Підсудний позбавляється права на останнє слово тільки у випадках:
- Заочного розгляду у відношенні його справи
(Ст. 262 КПК);
- Коли він за порушення порядку вилучений судом із залу суду на весь час розгляду справи (ч. 1 ст. 272 КПК).
У цьому слові йому в останній раз перед постановою вироку дається можливість висловити своє ставлення до розглянутого судом звинуваченням і дати оцінку як власним діям, так і результатами розгляду. Зміст і форма останнього слова сприяють тому, щоб суд більш уважно поставився до доводів, які представляються підсудному основними з точки зору захисту його інтересів. Не можна обмежувати значення останнього слова тільки тим, що підсудному надається можливість просити суд про поблажливість, хоча те, що скаже підсудний у своєму останньому слові, і проявилися при цьому особливості його особистості можуть виявитися істотними для призначення покарання.
Проголошення останнього слова - право підсудного, а не його обов'язок. Він може відмовитися від використання цього права без пояснення будь-яких причин. Якщо ж відсутня явно виражений підсудним відмову від останнього слова, то його ненадання розцінюється як істотне порушення норм кримінально-процесуального права, яке тягне за собою безумовну скасування вироку. Виняток становлять випадки, коли підсудний видалений із залу суду за порушення порядку відповідно до ст. 263 КПК на весь час судового розгляду. Підсудний користується правом на останнє слово і тоді, коли він виступав з промовою захисної в судових дебатах.
Під час останнього слова підсудного запитання до нього не допускаються.
Суд не може обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. Зміст останнього слова закон також не регламентує. Підсудний має право говорити все, що він вважає за необхідне сказати у зв'язку з даною справою: покаятися або заперечувати свою провину і наполягати на виправданні, просити суд про умовне засудження чи іншому пом'якшення покарання тощо Головуючий вправі зупиняти підсудного тільки у випадках, коли він говорить про обставини, явно не відносяться до справи. Якщо підсудний в останньому слові допускає образливі висловлювання на адресу суддів або учасників судового розгляду або дозволяє собі інше негідну поведінку, суд також має право перервати його.
Вміщені в останньому слові підсудного відомості не мають доказового значення. Суд не може покласти ці відомості в основу своїх висновків при постановленні вироку. Тому, якщо в останньому слові підсудний повідомляє про нові не досліджених у судовому розгляді обставин, які мають значення для справи, суд зобов'язаний відновити судове слідство, про що виноситься ухвала (постанова).
Заслухавши останнє слово підсудного, суд негайно видаляється на нараду для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання (ст. 320 КПК).
Висновок
Підсудний, як і інші учасники судового процесу володіє правами та обов'язками. Права підсудного закріплені в ст. 263 Кримінально-процесуального кодексу України. До них відносяться: право на відвід суддів, право на захисника, право представляти себе самому, заявляти клопотання, представляти та досліджувати докази, давати показання, задавати питання іншим учасникам процесу, брати участь у судових дебатах і звертатися до суду з останнім словом.
До обов'язків підсудного безпосередньо відносяться: явка в судове засідання, дотримання порядку в залі судового засідання. Необхідно відзначити, що надання свідчень і звернення до суду з останнім словом - це права підсудного, а не його обов'язки.
Таким чином, дотримання всіх прав і обов'язків підсудного у відповідності з Кримінально-процесуальним кодексом України необхідно для забезпечення права на захист, встановлення істини, винесення справедливого вироку.
Список використаної літератури
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. зі змінами і доповненнями станом на 1 січня 2008 року.
Муравин А.Б., Кримінальний процес. Навчальний посібник. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2000
Кримінальний процес. Під редакцією проф.Алексеева. Навчальний посібник, 2000 р, Х., изд-во "Право"
Кримінальний процес. Навчальний посібник. Під редакцією Ю.М. Грошева, В.М. Хотенца, Вид-во "Юрист" 1995р.